Глютен є основним компонентом пшениці, ячменю та жита і складається з білків, які здебільшого є нерозчинними та важко засвоюваними. Вони накопичуються в кишечнику, де можуть взаємодіяти з імунною системою, порушувати проникність кишечника та змінювати активність мікробіоти. Лише справжня непереносимість глютену, яка називається целіакією, вимагає постійної безглютенової дієти.
Дієта з низьким вмістом глютену проти дієти з високим вмістом глютену
Враховуючи популярність безглютенової дієти серед населення в цілому, вчені провели дослідження за участю 60 здорових дорослих, порівнюючи дієту з низьким вмістом глютену та дієту з високим вмістом глютену (відповідно 2 і 18 г на день). Обидві дієти тривали вісім тижнів і були розділені періодом щонайменше шести тижнів, коли учасники відновили свій звичайний раціон (12 г глютену на день). В обох групах дієтичне споживання було однаковим (кількість калорій і поживних речовин, кількість клітковини), також однаковою була природа споживаної клітковини.
Переваги з неочікуваними причинами
Результат показав, що безглютенова дієта змінила склад кишкової мікробіоти (значне зниження біфідобактерій) і головним чином модулювала її активність. Учасники повідомили про поліпшення шлунково-кишкового комфорту та зменшення здуття живота, а також про незначну втрату ваги. Також спостерігалося дуже незначне зниження запалення, що вказує на вплив на імунну систему. Чи свідчать ці результати про дієту з низьким вмістом глютену? Точно сказати не можна… Ці переваги, здається, пов’язані з більшою різноманітністю споживаної клітковини, а не зі зниженим споживанням цього білка. Виключаючи продукти, що містять глютен, люди змушені їсти різні джерела клітковини, такі як овочі, рис, кукурудза або кіноа. На думку дослідників, саме склад цих волокон, а не відсутність глютену, є причиною позитивного впливу на мікробіоту. Дослідники зазначили, що немає потреби заохочувати людей дотримуватися дієти без глютену, але вони можуть отримати все, урізноманітнивши свій раціон, як зазвичай рекомендують дієтологи...
