Поговоримо щодо мікробіоти кишківника?

Вірусний гастроентерит призводить до зменшення різноманітності видів, що входять до мікробіоти кишківника, і впливає на чисельність трьох видів¹²: Prevotella, Staphylococcus і Atopobium. В результаті виникає дисбаланс (так званий «кишковий дисбіоз), що є джерелом такого симптому, як рясна діарея. Це характерно для ротавірус-індукованого гастроентериту, та є результатом дезорганізації мікробіоти, що призводить до руйнування мікробного бар'єра.  

Кишкова мікробіота, союзник і ворог 

Сам по собі дисбіоз не може бути поясненням всього. Норовірус, наприклад, може поєднуватися з так званими «коменсальними» бактеріями (корисними та природними в мікробіоті) або діяти спільно з «поганими» бактеріями (патогенами), викликаючи запалення. У відповідь організм виробляє природні противірусні препарати, в тому числі інтерферони. Але під дією сильного подразнення ці речовини обертаються проти організму й атакують його, завдаючи серйозної шкоди кишківнику. Механізми, що лежать в основі взаємодії між цими речовинами, залишаються недостатньо вивченими і є предметом численних досліджень. Але взаємозв’язок між норовірусом і кишковою мікробіотою також може виявитися корисним: експерименти на мишах показали, що кишковий дисбіоз, викликаний прийомом антибіотиків, запобігає або мінімізує виникнення норовірусної інфекції.   

Роль генетики 

Ці дані дають нам загальне уявлення про складні взаємозв’язки між вірусами, що походять з довкілля, та мікроорганізмами, що живуть у нашому кишківнику. Насправді здається, вони залежать від третього гравця: наших генів. Згідно з дослідженнями, проведеними на гризунах, у боротьбі з норовірусними інфекціями ми не рівні: існує індивідуальна сприйнятливість, яка залежить від нашої генетичної структури, нашої кишкової мікробіоти та наявності супутніх інфекцій, що призводить до великої різноманітності симптомів і довгостроковості ефектів.