Коли бактерії та паразити атакують мікробіоту кишківника

Чому деякі люди особливо чутливі, а інші більш стійкі? «Це залежить від мікробіоти», — відповідають науковці, чиї дослідження підкреслюють вплив взаємодії між інвазивними патогенами та мікроорганізмами, що живуть у нашому кишківнику. 

Нерівний бій

Щоб зрозуміти інфекційний процес ентеропатогенних бактерій, дослідники розглянули механізми, які використовує організм для боротьби з колонізацією шлунково-кишкового тракту Salmonella typhimurium¹⁴. Ця бактерія викликає харчове отруєння та діарею, яка іноді є важкою, але короткочасною. Перший механізм спрацьовує в шлунку, де кислотне середовище знищує від 95 до 99% бактерій, що потрапляють в організм (через їжу). Та є бактерії, які здатні дійти до кишківника. Проте ще занадто рано говорити про їхню перемогу: вони можуть рости лише в тому випадку, якщо це дозволяє рівень стійкості до колонізації. Це залежить від складу кишкової мікробіоти, специфічної для кожної людини, яка має арсенал інструментів для боротьби з цією колонізацією: секреція компонентів, що блокують ріст і вірулентність загарбника, конкуренція за ті самі місця зв'язування, створення бідного киснем середовища, несприятливого для його росту…  

Запекла боротьба

Наш захист ще не сказав своє останнє слово: бактерії мають бути присутніми в достатній кількості, щоб викликати діарею, і це відбувається лише через 12–36 годин (іноді 72 години, залежно від кількості бактерій, які проковтнули) після проникнення у кишківник паразити атакують кишковий мікробіотичний бар’єр. За тваринними моделями, S. typhimurium досягає цього шляхом виділення токсичних речовин, що дозволяє досягти слизової оболонки, а потім підслизової оболонки. Згодом організм реагує, викидаючи інфіковані кишкові клітини, що зменшує кількість патогенних бактерій у тканинах і викликає масову запальну реакцію. Це впливає на збудника двома способами: зменшуючи бактеріальне навантаження в організмі та слугуючи паливом для бактерій, що залишилися.

Довгострокові наслідки 

Існує ще один збудник: Giardia lamblia. Ці найпростіші заражають людину через вживання зараженої води або їжі. Хоча в розвинених країнах частота лямбліозу не перевищує 7%, у країнах, що розвиваються, вона може досягати 30%. У більшості випадків інфекція проходить протягом кількох тижнів, але іноді вона може тривати кілька місяців і стати хронічною. Вакцини наразі немає, а доступні методи лікування мають різні рівні ефективності. Лямбліоз часто протікає безсимптомно, але може викликати діарею, судоми та нудоту. У новонароджених тяжкість захворювання залежить від його віддалених наслідків: у віці двох років у них виявляється значний дефіцит росту. У деяких людей через кілька років після виведення паразита можуть розвинутися постінфекційні синдроми, наприклад, синдром подразненого кишківника або хронічна втома. Згідно з деякими дослідженнями, Giardia lamblia може знижувати імунну відповідь і викликати дисбактеріоз.