Місо: корисний і водночас парадоксальний вплив на здоров’я
Мабуть, найвідомішим кулінарним символом Японії можна назвати суп місо, який подарував західному світу п’ятий смак — умамі. Сьогодні місо споживають у всьому світі, і вважається, що ферментована соєва паста, на основі якої його готують, може позитивно впливати на кишкову мікробіоту людини. Розбираємося, у чому секрет корисних і водночас парадоксальних властивостей місо.
Джерела
Ця стаття базується на науковій інформації en_sources_text_end
Розділи
Про цю статтю
Місо — це традиційна японська приправа й один із найяскравіших представників смаку умамі1, який вважають п’ятим основним смаком поряд із солодким, солоним, кислим і гірким. У країні вранішнього сонця місо насамперед використовують як основу для знаменитого однойменного супу.1 У 1970-х роках місо почав набувати популярності на Заході, де сьогодні його широко використовують як універсальну приправу.2
Виробництво місо
У 1980 році виробництво місо становило 700 000 тонн, а до 2013 року скоротилося до 426 000 тонн, тобто приблизно на 40 %. Утім, ця тенденція почала змінюватися: у 2019 році обсяг виробництва збільшився до 482 000 тонн.
Джерело: Allwood, 2021.2
Що таке місо?
Місо — це ферментована соєва паста, виготовлення якої відбувається у два етапи1,2 :
- Приготування кодзі. Основу (зазвичай рис, ячмінь або сою) засівають культурою мікроскопічного нитчастого гриба, найчастіше Aspergillus oryzae. Так отримують продукт під назвою «кодзі».
- Кінцева ферментація. Після цього кодзі змішують із пюре з варених соєвих бобів і сіллю. Цю суміш ферментують вдруге з використанням дріжджів і бактерій (зокрема, молочнокислих). Цей етап може тривати від кількох тижнів до трьох років.
Залежно від використаних інгредієнтів виокремлюють чотири основні види місо: рисове (80 % усього виробництва в Японії), ячмінне, соєве та змішане.1,2 На смак місо (від м’якого до солоного) і його колір (білий, червоний або чорний) впливає вибір інгредієнтів, частка кодзі та тривалість ферментації.1,2
Вплив сої на здоров’я
Основним інгредієнтом місо є соя, тож воно зберігає її цінні поживні властивості. Соя багата на високоякісний білок (його вміст удвічі більше, ніж у більшості інших бобових), до того ж вона містить усі дев’ять незамінних амінокислот.3,4 Соя також є багатим джерелом клітковини, яка живить корисні бактерії кишківника, і мінеральних речовин.
А ще в місо містяться ізофлавони — рослинні сполуки, здатні зв’язуватися в організмі людини з рецепторами естрогенів. Іноді їх називають фітоестрогенами.
Саме ця властивість спричиняє певні побоювання5 : чи можуть ці сполуки впливати на розвиток деяких гормонозалежних видів раку, фертильність або гормональний розвиток? Ці питання небезпідставні, але результати сучасних досліджень розвіюють побоювання: вони не підтверджують підвищений ризик, а деякі з них навіть вказують на потенційний захисний ефект щодо окремих видів раку6, особливо в жінок.7,8
І ще один важливий момент: місо, як і всі продукти із сої, містить кілька білків, здатних спричиняти алергічні реакції.9 Ферментація суттєво знижує їхній алергенний потенціал завдяки розщепленню складних білків, однак у людей із високою чутливістю ризик алергічної реакції зберігається.9
Не існує чудодійних продуктів, існує збалансоване харчування.
Ферментація, що посилює корисні властивості
Подвійна ферментація перетворює сою на продукт, який легше засвоюється та містить більше біоактивних сполук.3,9,10 Наприклад, ферментація покращує засвоюваність соєвих білків, розщеплюючи їх на менші молекули, які організму легше засвоїти.3 До того ж вона підвищує біологічну активність уже згаданих ізофлавонів, перетворюючи їх на більш біодоступну й активну для організму форму фітоестрогенів. Це може мати низку корисних ефектів для здоров’я :
- від захисту проти деяких видів раку,
- й покращення ліпідного профілю,
- до позитивного впливу на серцево-судинну систему, утім наявні результати наразі залишаються недостатньо переконливими.3,10–12
Однак варто пам’ятати: через естрогенну активність цих сполук їх надмірне споживання може становити потенційний ризик для репродуктивної системи. Особливо обережними слід бути вагітним жінкам, жінкам репродуктивного віку й дітям до початку статевого дозрівання (ANSES, Національне агентство з безпеки харчових продуктів, довкілля та праці, Франція).13
Місо від природи містить різноманітні мікроорганізми, зокрема три основні: Aspergillus oryzae, що походить із кодзі, дріжджі Zygosaccharomyces rouxii та бактерію Tetragenococcus halophilus.1,2,14 Ці мікроорганізми можуть позитивно впливати на склад кишкової мікробіоти15, сприяючи її різноманітності та стабільності: кількість деяких корисних бактерій збільшується, тоді як менш сприятливих зменшується. Цей потенційно сприятливий вплив на баланс кишкової мікробіоти навів дослідників на думку, що місо може певною мірою захищати від діабету.10,15 Утім, ця гіпотеза ще потребує підтвердження.
Ферментовані продукти: ціла палітра користі для здоров’я
І нарешті, сприятливі зміни кишкової мікробіоти можуть посилювати вироблення бактеріями корисних сполук, зокрема'
(sidenote:
Короткоацетатні жирні кислоти
Короткоацетатні жирні кислоти є джерелом енергії (паливом) для клітин організму. Вони взаємодіють з імунною системою та беруть участь у комунікації між кишківником і мозком.
Silva YP, Bernardi A, Frozza RL. The Role of Short-Chain Fatty Acids From Gut Microbiota in Gut-Brain Communication. Front Endocrinol (Lausanne). 2020;11:25.
)
(КЛЖК).15
Ці маленькі молекули відіграють важливу роль у нашому організмі, слугуючи джерелом живлення для клітин товстої кишки, зміцнюючи кишковий бар’єр, беручи участь у роботі імунної системи та потенційно стримуючи запальні процеси.4,9,15
Парадоксальність солі
ВООЗ і кампанії у сфері громадського здоров’я регулярно нагадують про необхідність обмежувати споживання солі. Водночас місо є одним з основних джерел солі в щоденному раціоні японців. Та парадокс у тому, що місо, здається, не має такого самого негативного впливу, як сіль у чистому вигляді: його споживання не впливає на артеріальний тиск.2,16,17Споживання місо може навіть сприяти зниженню частоти серцевих скорочень16 і посиленню виведення солі із сечею.18
Чим пояснюється такий несподіваний ефект? Можливо, річ у високому вмісті калію в сої та інших інгредієнтах супу місо (овочах, рибі тощо). Калій може частково нейтралізувати здатність солі підвищувати артеріальний тиск.1Адже, на думку деяких фахівців, значення насправді має не кількість натрію, а співвідношення натрію (солі) та калію.1,2,19
1 до 2 г солі
У традиційній (класичній) порції супу місо зазвичай міститься від 1 до 2 г солі.
Джерело: Kondo, 2019.16
Отже, подвійна ферментація не лише полегшує перетравлення місо, а й підвищує вміст у ньому поживних сполук. У помірних кількостях місо, попри високий вміст солі, може бути корисним для здоров’я. Утім, надмірне щоденне споживання — від 1 до 5 порцій супу на день — пов’язують із підвищеним ризиком раку шлунка в чоловіків.7