Чи є мікробіота ключем до ранньої діагностики хвороби Альцгеймера?

Хвороба Альцгеймера є прогресуючим захворюванням, яке тривалий час може розвиватися непомітно. Протягом так званої доклінічної фази когнітивні функції людини зазвичай здаються нормальними. Проте спеціальні поглиблені дослідження показують, що в цей період у головному мозку вже може відбуватися поступове накопичення двох білків — бета-амілоїду та тау-білка. Ці процеси пов'язують із пошкодженням тканин мозку та поступовою дегенерацією нервових клітин, яка зазвичай починається з центрів пам'яті, а згодом може поширюватися на інші відділи головного мозку.

Після завершення цієї прихованої фази починають з'являтися перші помітні симптоми деменції. Це свідчить про перехід хвороби Альцгеймера у клінічну стадію, ознаками якої можуть бути зміни настрою та особистості, погіршення пам'яті, труднощі з підбором слів (іноді настільки виражені, що людину стає важко зрозуміти), дезорієнтація у просторі та часі, а також звичка залишати речі у невідповідних місцях (наприклад, класти ключі до холодильника) тощо.

Дисбіоз кишкової мікробіоти на доклінічній стадії хвороби Альцгеймера

Яку ж роль у всьому цьому відіграє кишкова мікробіота? Раніше вже було відомо, що на клінічній стадії захворювання у пацієнтів спостерігається незбалансований склад мікрофлори кишечника. Відповідно до результатів дослідження, проведеного в США та опублікованого у 2023 року, цей дисбаланс наявний і на доклінічній стадії. Причому він є тим вираженішим, чим більше білків бета-амілоїду накопичилося в організмі. Такі зміни в мікробній екосистемі кишечника (або дисбіоз) не пов'язані з особливостями харчування: люди, у яких у майбутньому може розвинутися хвороба Альцгеймера і які ще не мають жодних проявів деменції, харчуються так само, як і здорові особи, у яких немає ознак поступового розвитку цього захворювання.

Чи може це допомогти спрогнозувати подальший перехід хвороби у клінічну форму?

Дослідники виявили види кишкових бактерій, кількість яких зазвичай збільшується або зменшується на доклінічній стадії. На основі цих даних за допомогою технологій машинного навчання вдалося вдосконалити прогностичні моделі для хвороби Альцгеймера. Варто визнати, що покращення точності є незначним, якщо первинна модель уже враховує рівень білків бета-амілоїду, які є головним маркером доклінічної стадії захворювання. Проте виявлення цих білків потребує проведення люмбальної пункції (забору спинномозкової рідини) та нейровізуалізації головного мозку — складних процедур, які не є масовими чи рутинними. Коли ж прогностичні моделі спираються виключно на загальнодоступні дані (вік, стать, наявність артеріальної гіпертензії, сімейний анамнез тощо), додавання інформації про склад бактерій зі зразка калу підвищує чутливість моделі на 6,8%, а її специфічність — на 27,1%.

Це потенційно полегшує попереднє виявлення пацієнтів із підвищеним ризиком, яким згодом можуть бути рекомендовані детальніші обстеження. Якщо подальші дослідження підтвердять, що саме бактерії є причиною цих змін (що наразі ще потребує доведення), отримані результати також вказуватимуть на можливість впливу на кишкову мікробіоту для сповільнення можливого прогресування хвороби Альцгеймера.